13 травня 2020

Тарас Котович, старший фінансовий аналітик групи ICU

НОВІ СТАРІ ІДЕЇ. ЧОМУ ПАПЕРОВІ ОБЛІГАЦІЇ — ШЛЯХ У НІКУДИ

Чи варто повертатися до «середньовічної» практики?

 

Наприкінці квітня Рада НБУ звернулась до Кабінету міністрів із цілою низкою рекомендацій, більшість з яких досить правильні, і не тільки в умовах карантину та пандемії. Зокрема, мова йде про спрощення доступу фізичних осіб до державних облігацій, зменшення комісій банків, оптимізація оподаткування доходів за ОВДП тощо. Але в цій частині рекомендацій також припускається можливість випуску цінних паперів у паперовій формі.

 

Ще кілька місяців тому я не міг і припустити, що в країні знову почнуться розмови про випуск паперових облігацій для населення. Мовою законодавства — це казначейські зобов’язання. Та чи варто повертатися до цієї практики, чи може час вчитися на власних помилках?

 

Український Мінфін не один раз намагався залучити до бюджету кошти населення, конкуруючи з депозитами за рахунок простоти, «папірця у шафі» та надійності держави, як позичальника. Але назвати їх вдалими та успішними, на жаль, не можна. Більш-менш успішно вдалось продати валютні та військові облігації. Перші давали досить непоганий дохід у валюті, а військові більше зіграли на патріотизмі населення, ніж доходом. Але всі інші випуски або не продавались повністю, або продавались дуже довго, і особливої вигоди бюджету так і не принесли. Скоріше, тільки збитки.

 

За українським законодавством це, мабуть, єдиний вид цінних паперів, який може бути випущений у паперовій формі. Ну а щоб їх не підробляли, то сертифікат такого зобов’язання має бути відповідним чином захищеним. За останні 20 років такі сертифікати друкував і комбінат «Україна» (друкує паспорти) і банкнотно-монетний двір НБУ (друкує гривні). І такий друк коштує немало.

 

Далі Мінфін залучав Ощадбанк до продажу таких зобов’язань населенню, і звісно, що сплачував його послуги. А потім ще платив дохід власникам, і після всього ці вже «відпрацьовані» сертифікати треба було знищити.

 

Звісно, що бюджет отримував певні кошти, тому що дохід за паперовими зобов’язаннями, на відміну від ОВДП, не оподатковувався, не потрібно було шукати, як відкрити рахунок у цінних паперах, і головне — вони були на пред’явника — можна було подарувати чи продати.

 

Але на це й витрачалось чимало бюджетних коштів. І все це враховувалось при визначенні розміру доходу, який Міністерство пропонувало громадянам. Тобто порівняно з доходом за ОВДП, він був меншим на обсяг витрат на їхній випуск, а на момент розміщення різниця могла бути ще більшою.

 

То що ж змушує знову вести мову про паперові облігації? Це недосконалість процедур та законодавства, які зупиняють частину потенційних інвесторів. Ну і, звісно, фінансовий моніторинг, без якого ви ОВДП не купите. А от казначейські зобов’язання на пред’явника з невеликою номінальною вартістю — запросто.

 

За ОВДП вам доведеться заповнити декларацію про отримані доходи, бо вони хоч і звільнені від податку на доходи, але є предметом оподаткування військовим збором, який від ОВДП приносить бюджету 10−15 млн грн на рік, а за 2019 рік й більше 22 млрд грн. Наче й потрібні державі кошти для потреб армії, але якби цього податку не було, то бюджет би зміг позичити в населення більше коштів, і завдяки цьому економія витрат бюджету була б, мабуть, більша.

 

Тож чи варто повертатися у минуле, друкувати паперові облігації, ганяти їхніх власників кілька місяців у відділення за доходом, а якщо проґавив строки, то ще й можна взагалі не повернути свої гроші. Чи може варто спростити ще більше процедури для купівлі ОВДП? Скасувати військовий збір, подання декларацій та спростити ідентифікацію клієнта, використовуючи той же Bank ID, який тепер досить популярний при наданні дистанційно державних послуг?

 

А відповідь на ці питання досить проста. Держава може стати значно ближчою для бажаючих позичити їй гроші, не витрачаючись на папірці, а прийнявши лише кілька простих рішень, які принесуть бюджету тільки великі плюси, а людям — дохід і фінансову грамотність замість «середніх віків».

 

_________

 

Автор: Тарас Котович, старший фінансовий аналітик групи ICU

 

Джерело: НВ.Бізнес

Iншi новини