15 травня 2019

Григорій Овчаренко, голова підрозділу з управління локальними активами групи ICU

ЧАС — ГРОШІ. ЯКУ СУМУ ВАРТО ВІДКЛАСТИ ДО 30, 40 І 60 РОКІВ

Скільки відкладати на старість уже зараз

 

Як часто кажемо ми собі: якби я вчинив так, а не інакше, все б сталося по-іншому? Як часто ми жалкуємо про минуле? Хвилину уваги, яку не приділили близькій людині, слова, які не сказали один одному, допомогу, на яку забракло часу, крок назустріч людині, яка сподобалася, посмішку, яка могла змінити наше життя назавжди ... «Як шкода», — говоримо ми собі. Якби ж то життя дало нам можливість повернутися назад і щось виправити.

 

Водночас багато разів, згадуючи події в минулому, ми радіємо з того, що наші дії і рішення виправдалися? Озираючись назад, ми частіше звинувачуємо себе за випадки, які наклали відбиток на подальший перебіг нашого життя. Але є й радісні події, що стали основою наших успіхів і досягнень. До деяких з них шлях був важким, до інших же, як нам видається, простим і навіть іноді випадковим.

 

Матеріальне забезпечення відіграє найважливішу роль в нашому житті. «З милим рай і в курені», — звикли ми вважати, але лише досвід спільного життя показує, наскільки простіше стають взаємини, коли б ми мали змогу дати більше своїй родині. Психологи розходяться в міркуваннях причин високих показників розлучень після перших років подружнього життя. Але, безперечно, складнощі в побуті та фінансові обмеження відіграють в цьому важливу роль.

 

Складно висловлюватися про заощадження при невеличкому рівні доходу в молодому віці, коли йдеться про реалізацію базових потреб. У цей час на допомогу приходять кредити, які зможуть задовольнити наші потреби, а ще й покласти край непосильному тягареві ще більших витрат.

 

Згодом наші доходи зростають, та коли немає звички заощаджень — це може виявитися для нас злісним жартом: відсутність коштів «на чорний день» робить нас вразливими перед будь-якими проблемами.

 

Фахівці компанії Fidelity провели аналіз рівня заощаджень, необхідного для різного віку в низці країн, і отримали схожі результати. Рекомендовано до 30 років мати заощадження не менше 12 місячних зарплат, а до 40 — не менше 24. Щоб накопичити таку суму за 10 років, необхідно відкладати 10% від свого доходу. Розміщення заощаджень на депозитах або в недержавних пенсійних фондах дозволяє зменшити суму відрахувань удвічі.

 

Державна пенсія в розмірі 2,5 тисячі гривень навряд чи зробить когось щасливим і забезпеченим сьогодні. Певно, цього достатньо тільки для того, щоб потурбуватися і почати відкладати. Однак кількість учасників добровільних накопичувальних програм в Україні, як і в інших країнах, становить близько 10%. Це означає, що тільки кожен десятий переходить від планування до реальних дій. Більшість відкладає це питання на невизначений термін і в результаті стає без достатніх заощаджень, що створює соціальний «тягар» як для держави, так і для самих громадян.

 

Рішенням цієї проблеми в багатьох країнах стало впровадження обов’язкового накопичувального рівня, що передбачає обов’язкові внески працівників або роботодавців протягом трудового життя. Україна почала роботу з реформування пенсійної сфери понад 20 років тому з підписання Указу Президента про основні напрями реформування пенсійного забезпечення та впровадження трирівневої системи (солідарної, накопичувальної та добровільної) в 1998 році. З прийняттям законів про пенсійне забезпечення в 2003 році стартували реформи. Однак економічні та політичні причини стали підставою для багаторазового перенесення запуску обов’язкового накопичувального рівня, який в підсумку так і залишився на папері. За цей же період інші країни накопичувальний рівень пенсійної системи реалізували, десь успішно — як в Австралії, десь не дуже — як спочатку в Польщі.

 

Україна ж у пошуках кращого часу на її реалізацію так і не змогла розпочати цю реформу, а після негативного досвіду впровадження в деяких країнах і взагалі засумнівалася в необхідності запуску накопичувального рівня. Черговою віхою стала в 2018 році розробка Національною комісією з цінних паперів і фондового ринку нової концепції пенсійної реформи, на запуск якої відводиться ще майже п’ять років. До цього часу наші сусіди просунуться ще далі в підвищенні соціальних стандартів, а ми, як і раніше, вислуховуватимемо рекомендації наших досвідчених колег.

 

Зробити те, за що ми будемо вдячні собі в майбутньому, ніколи не пізно, але краще розпочати сьогодні. Краще не чекати, поки це змусить зробити життя або держава. І тоді точно не доведеться шкодувати про минуле.

 

______________

 

Автор: Григорій Овчаренко, голова підрозділу з управління локальними активами групи ICU

 

Джерело: НВ.Бізнес

 

Другие новости