26 грудня 2019

Михайло Демків, фінансовий аналітик компанії ICU

ЧОМУ ІНВЕСТОРИ СКУПОВУЮТЬ УКРАЇНСЬКИЙ БОРГ І ЩО КРАЇНІ ПОТРІБНО РОБИТИ ДАЛІ

Реакцією на досить серйозну кризу більш ніж десятирічної давнини було радикальне зниження центральними банками розвинених країн облікових ставок. Подекуди – нижче нуля. Зараз такий рівень зберігається в Японії та Швейцарії, а в єврозоні ставка вже майже три роки тримається на рівні 0%. До таких самих рівнів американський президент Дональд Трамп закликає прагнути і Федеральну резервну систему США, ставки якої зараз знаходяться в коридорі 1,5-1,75%. В результаті боргові інструменти майже на $13 трлн мають сьогодні від’ємну дохідність.

 

Якщо для центральних банків, які скуповують ці облігації, така ситуація не є проблемою, то у більшості інвесторів виникає питання: куди вкласти кошти так, щоб отримати дохід? Спочатку ставки облігацій найбільш надійних країн, таких як Німеччина, відправляються нижче нуля. Відповідно зростає попит на інвестиційні інструменти трохи більш ризикованих країн, що автоматично призводить до зниження відсотків за ними. В результаті дедалі більше капіталу йде в інструменти із щоразу більшим ризиком. Якась частина грошей з найвищим апетитом до ризику потрапляє і в досить екзотичні економіки.

 

Інвестори також почали полювати за довжиною – залучення стають довшими. Оскільки ставки падають, інвестори намагаються зафіксувати поточний рівень дохідності, а дехто – спробувати отримати спекулятивний дохід, адже зниження рівня дохідності автоматично збільшує ціну раніше придбаних облігацій.

 

Саме на облігаціях з віддаленою датою погашення зростання ціни внаслідок падіння ставок є найвищим. В результаті навіть Аргентина зі своєю історією численних дефолтів змогла переконати інвесторів позичити їй долари на століття – до 2117 року. На сьогодні інвестори є у облігацій із погашенням у XXII столітті для таких позичальників, як Болівія чи Мексика. «Всього лише» на чотири десятиліття позичили інвестори кошти Гані та Панамі: вони повинні в 2050-х роках повернути $1 млрд та $1,5 млрд відповідно.

 

Це видається трохи божевільним. Кредитори платять хорошим боржникам, щоб ті позичали. Країни із далеко не бездоганним кредитним рейтингом залучають дешево і на тривалий термін. Частково така ситуація є причиною, чому інвестори зацікавилися українськими ОВДП в гривні у 2017 році, а цього року відбувся справжній бум. Чи, можливо, тільки його початок.

 

Відсоткові ставки в гривні за рік знизилися з 18-19% до нижче 11% для окремих облігацій. Іноземні інвестори ризикнули вкладати в гривню на шість років – мало хто з вітчизняних інвесторів готовий вкладатися на такий термін.

 

Але чи є таке покращення лише наслідком зовнішніх факторів, які вдало збіглися для України? Мабуть, ні. У світі існує майже дві сотні країн, в тому числі з подібним українському кредитним рейтингом чи рівнем доходів, але далеко не всі з них цікавлять сьогодні інвесторів.

 

Крім того, збільшується кількість країн, на фоні яких український досвід можна вважати успішним. Згадана вже Аргентина викликала фурор у інвесторів, але за два роки була змушена відновлювати жорсткий контроль за капіталом, а ймовірність дефолту за зобов’язаннями стала значною.

 

Тому для України важливо не лише встановлювати чергові рекорди з дешевих як для нас залучень, а й закріпитися на цьому рівні, що неможливо буде зробити без підвищення кредитного рейтингу. Навіть найнижчого з інвестиційних рейтингів «ВВВ-» ще не було в історії України, а до нього країні ще залишається п’ять поділок із поточного «В».

 

Також треба нарощувати прямі іноземні інвестиції, кредитування, без чого неможливе суттєве зростання економіки. Поки на борговому ринку ще грає музика.

 

___________

 

Автор: Михайло Демків, фінансовий аналітик компанії ICU

 

Джерело: Фінансовий клуб

Другие новости